Сила укусу людини: рекорд. 442 кг, а ваша залежить від речі тихішої; скільки у вас своїх зубів
Серпень 1986 року, стоматологічний факультет Університету Флориди. Чоловік із містечка Лейк Сіті закушує вимірювальний прилад і тримає секунди дві. Стрілка показує 442 кг. Це досі найбільша сила укусу людини, яку будь хто виміряв. І це найбезкорисніше число в нашій історії, про ваші щелепи воно не каже нічого. Число, яке каже, значно скромніше. І його розмір ви визначаєте самі, рік за роком, не помічаючи.
То яка сила укусу людини нормальна? Інтернет відповість упевнено, у кілограмах, в атмосферах, у загадкових psi. На сусідній сторінці так само впевнено відповість інше. А прилади відповідають чесніше: діапазоном і застереженням.
Сила укусу людини в кг: чому цифри сперечаються між собою
Турецькі стоматологи зібрали в огляді, що насправді показують прилади. Датчик між задніми зубами, і у здорових дорослих максимум від 446 до 1 221 Н, тобто приблизно від 45 до 125 кілограмів сили. Цифровий динамометр в іншій роботі, і у здорових людей у середньому 338 Н, близько 34 кг. Один вид, ті самі щелепи, різниця втричі. Автори пишуть прямо: результат залежить від приладу, його товщини, місця в зубному ряду і того, наскільки відкритий рот, тому цифри різних досліджень порівнювати треба обережно. А psi, це взагалі не сила, а тиск: фунти на квадратний дюйм. Укус у ньютонах і укус у psi, різні величини. Ось вам і одна з причин, чому цифри в мережі не сходяться.
Біда з приладами давня. У 1681 році італієць Джованні Бореллі перекинув мотузку з вантажами через кутні зуби відкритого рота й попросив закрити його. Підніматися починало до 200 кг. Сьогодні датчики електронні: більшість записує силу від 50 до 800 Н з точністю близько 10 Н. Три століття прилади ставали точнішими, а висновок лишився: одна «середня сила укусу», зручна вигадка. Наука сходиться не в числі, а в тому, як воно влаштоване.
Де живе сила укусу. і коли вона йде
Влаштовано так. Що далі назад у роті, то сильніший укус: щелепа, важіль, а кутні зуби стоять найближче до м’язів, які її закривають, і сидять на найбільших коренях. Найсильніше людина кусає, коли рот прочинений лише на 14 до 20 мм. На двох боках одразу, більше, ніж на одному: на 30 %, на 40 %, а в одній роботі майже вдвічі. Після підліткового віку чоловіки кусають сильніше за жінок. А вік, як не дивно, майже ні до чого: сила змикання щелеп тримається приблизно з 20 до 40 до 50 років і лише потім повільно знижується. Навіть нічне скреготіння зубами, не проста історія: в одній роботі в частини таких людей укус був до шести разів сильнішим, в іншій різниці не знайшли зовсім.
А тепер те, що не вигадка. У японському Окаямі виміряли укус у 590 людей, не залізним датчиком, а тонким аркушем, що змінює колір під тиском, і поділили їх за тим, чим вони жують. Свої зуби, це сто відсотків. Із незнімним мостом люди зберігали 80 % цієї сили. Із частковим знімним протезом, 35 %. Із повними знімними протезами, 11 %. Це не плавний спуск із віком. Це урвище, і стоїть воно рівно там, де зникають зуби.
У тому самому дослідженні є і чесна втіха. Коли 85 людей отримали нові протези, у перший день не змінилося нічого, а через два місяці зросли і сила укусу, і площа, на якій змикаються зуби. Щелепа звикає. Просто звикає вона до значно меншого, ніж було: м’язи на місці, важіль на місці, а немає тієї твердої поверхні на коренях, у яку ця сила впирається. Тому урвище й не вирівнюється тренуванням.
Роком раніше та сама група опитала й виміряла 687 людей: від чого найбільше залежить, наскільки сильно людина може вкусити? Не від статі й не від віку в першу чергу. Від кількості зубів. Навіть хиткі зуби не завжди послаблювали укус, аби вони були на місці. Ось асиметрія, про яку не розповідають. Рекорд у 442 кг, властивість однієї незвичайної людини. Ваша власна сила укусу, властивість того, скільки зубів ви збережете. А втрачають їх по одному і без звуку.
Звідси проста арифметика. Кожен втрачений кутній зуб, це не мінус один зуб із тридцяти двох, а мінус частина важеля, на якому тримається укус.
Сила укусу, яку зберігають, а не качають
Упізнаєте? Занив кутній, і ви почали жувати на іншому боці. Сухарик, горіх, скоринка, усе тепер іде ліворуч. За тиждень ви цього вже не помічаєте. Укус переїхав, а відчуття втрати немає: щелепі, здатній на сотні ньютонів, для вечері вистачає малої частки. Тому втрата й невидима, до того дня, коли цієї частки вже немає.
Практичний висновок майже нудний. Силу укусу не накачаєш, як хват. Її можна лише не віддавати: зберігати кожен зуб, лікувати той, навколо якого ви вже жуєте, і чистити місця, де зуби насправді втрачають, лінію ясен і проміжки між зубами. Інструменти для цієї щоденної роботи, у нашому каталозі. Рішення, ваше, щовечора.
Сила укусу людини, це не про м’язи, а про зуби: її не нарощують, її зберігають. І просто зараз ви її зберігаєте або втрачаєте, по одному зубу.